Договір про розподіл майна подружжя потрібен для розподілу права власності між подружжям або колишніми чоловіком та дружиною на майно, набуте ними під час зареєстрованого шлюбу.
За цим Договором сторони мають можливість розподілити право власності щодо нерухомого майна (квартир, житлових або дачних будинків, земельних ділянок, гаражів тощо), транспортних засобів, грошових коштів, корпоративних прав (акцій, часток), а також щодо цінних речей та коштовностей, набутих подружжям у шлюбі.
Договір про розподіл майна може бути укладений між особами, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, а також особами, які розлучилися. Звертаємо увагу, що укладення цього Договору між особами, які перебувають у цивільному (тобто не офіційному) шлюбі, заборонено.
На перший погляд ці два види договорів є схожими, оскільки укладаються між подружжям та стосуються врегулювання майнових відносин між ними. Разом із тим, при детальному аналізі предмету регулювання кожного договору можна виявити наступні відмінності:
(1) договір про розподіл майна може бути укладений лише між подружжям або між особами, шлюб між якими розірвано. Шлюбний договір може бути укладений ЛИШЕ між особами, які вступають у шлюб (і починає діяти від дати видачі свідоцтва про реєстрацію шлюбу) або між особами, які перебувають у шлюбі.
(2) договір про розподіл майна регулює лише розподіл права власності на майно, яке набуто подружжям у спільну сумісну власність під час зареєстрованого шлюбу. Договір про розподіл майна НЕ МОЖЕ визначати правовий режим щодо майна, яке буде набуто подружжям у майбутньому. На відміну від договору про розподіл майна, шлюбний договір має можливість врегулювати розподіл права власності на майно, яке було набуто кожним з подружжям до шлюбу та/або спільно подружжям у шлюбі та/або яке може бути набуто ними у майбутньому.
(3) на відміну від шлюбного договору, договір про розподіл майна НЕ регулює майнові права та обов’язки подружжя з матеріального забезпечення одне одного у випадку розірвання шлюбу або щодо розподілу витрат сімейного бюджету (порядок оплати відпустки, навчання одного з подружжя або його лікування тощо).
