Договір дарування – договір, згідно з яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні
(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Такий договір стосується майна, предметів, які не обмежені в обороті.
Саме тому, той договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Предметом договору дарування можуть бути рухомі речі (у тому числі грошові кошти та цінні папери) і нерухомість. Крім того, передати в дар можна майнові права, які належать дарувальникові або можуть виникнути у нього у майбутньому. Можна подарувати все: від грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) до корпоративних прав. Але винятки все ж є. Так, не можуть бути подаровані речі, вилучені із цивільного обороту (наприклад, боєприпаси або вибухові речовини). А речі, обмежені в обороті, можна дарувати тільки з дотриманням спеціального правового режиму. Тобто майно, для володіння і користування яким потрібно отримати відповідний дозвіл або ліцензію, може бути предметом договору дарування за наявності в обдаровуваного такого дозвільного документа.
Дарування – це угода, домовленість між двома сторонами, в результаті якої майно безоплатно переходить із власності однієї особи у власність іншої.
Особа, яка дарує, називається дарувальником. Особа, якій дарують, і яка приймає дарунок, називається обдарованим.
Дарування є одним із способів розпорядження майном. Подарувати можна лише своє власне майно і без жодних зустрічних вимог від обдарованого.
Орієнтовний перелік документі, що є необхідним для посвідчення договору дарування:
відмова однієї зі сторін;
у випадку смерті однієї із сторін до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому;
недійсність договору;
Визнання договору недійсним можливе у разі недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.
У разі недотримання письмової форми правочину, вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, тощо, недійсність такого правочину також встановлюється судом.
Договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Зокрема, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, укладення договору дарування без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування,
розірвання договору:
У разі розірвання договору дарування, дарувальникові повертається дарунок у натурі, а якщо це неможливо, – компенсація його вартості.